Прийняти дитину як особистість
Пам’ятка для батьків та вихователів
v Пояснюйте дитині, чого від неї
хочуть дорослі у доступній для неї формі.
v Говоріть з нею щиро, відверто, роз’яснюйте
ситуації. Не обманюйте дитину тільки тому, що вона ще мала, а відтак, не в
змозі зрозуміти чогось.
v Спілкуйтеся з дитиною рівним тоном, без принижень і образ, аби вона усвідомила свою цінність. Тон, вимоги чи заборони, має бути дружнім,
характер — пояснювальним, а не примусовим.
v Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має
право на помилку.
v Поважайте думку своєї дитини,
зокрема й про вихователя.
v Навчайте відповідальності за здійснені вчинки.
Давайте дитині змогу зрозуміти скоєне, оцінити його наслідки.
v Звертайте увагу не лише на вчинки дитини, а й на її мотиви. Дитина має набувати вчинкового досвіду і бачити негативні наслідки своїх
неправильних дій.
v Вислуховуйте пояснення дитини з приводу того, що трапилося, і намагайтеся зрозуміти її переживання, а вже потім оцінюйте її негативний вчинок:
«я розумію, що по калюжах бігати навіть цікаво. Але в тебе три дні тому боліло горло, відтак…». Дитина має знати і відчувати, як її люблять і як за
неї переживають. Не карайте дитину за поведінку, в якій немає
злісної непокори.
v Навчіть дитину виражати свої почуття — протесту, незгоди, роздратування, злості, провини, сорому, горя, радості. Не виражені на зовні почуття
агресії можуть завдати шкоди дитині і призвести до різних хворобливих проявів. Насампред до психосоматичних — біль у животі, прояви астми,
запаморочення тощо. Тож навчіть дитину виражати почуття не через агресивні дії — «розламаю», «поб’ю», «розірву», а через слова — «я
роздратований», «я протестую», «мені образливо» тощо.
v Виховуйте вміння турбуватися про інших та сумлінне ставлення до праці, спрямуйте дитячу діяльність на доброчинність.